Бувало

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бувало, -ла, с. Въ сказкѣ то же, что и жлукто. Мнж. 176. У мене єсть бувало... Яке бувало? питають. Жлукто, хиба ж ви не знаєте? Грин. І. 284.


Тлумачний словник

БУВАЛО.

1. 3 ос. одн. с. р. мин. ч. добувати. Батько діда просить, щоб той розказав.., як колись бувало (Шевч., І, 1951, 144); Бувало, що ти мені пособляв, бувало (Стельмах, І, 1962, 115).

2. вставн. сл. Уживається при вираженні дії, що нерегулярно повторювалась у минулому, у знач. часом, іноді, траплялось. Оце, бувало, як ідуть пізно люди по селу та регочуться, то хоч і не питай - од Самійленка (Вовчок, І, 1955, 85); [Дівчина:] Ти пам'ятаєш того великого чорного парасоля, як ми, бувало, під ним удвох від дощу ховались? (Л. Укр., II, 1951, 103); Цілими днями, бувало, просиджує хлопець над книжкою (Головко, І, 1957, 214).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання