Брехну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ брехати. 1) Соврать. Можна і брехнути. Котл. НП. 358. 3) = Гавкнути. Телята ревнули, собаки брехнули. ХС. ІІ. 195.
