Бордюг

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бордюг, -га и бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Шух. I. 84. Вх. Зн. 4. См. Бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. Гн. II. 222. 2) = Кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ. Каменец. у.