Блим

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Блим, меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БЛИМ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. блимати і блимнути. — Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з'їм! (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 216). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 198.


-аю, -аєш, недок. 1) тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом. 2) чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати. 3) перен. Раптово з'являтися і зникати. 4) на кого – що. Кидати погляди, поглядати.

Ілюстрації

Сверканіе глазами.jpg Миганіе глазами 2.jpg Chastoe-morganie-glazami-u-detej 16 1.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання