Блазен
Блазен, -зна, м. = Блазень. Ном. № 1327.
Блазень:
- Сценічний персонаж в старовинних ярмаркових та балаганних виставах. Він часто зустрічається у творах В. Шекспіра, П. Кальдерона та ін.
- Близька до монарха або феодала особа, обов'язком якої було розважати вельмож та їхніх гостей жартами, нерідко сатирично гострими.
- Переносно — дурень, телепень.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЛА́ЗЕНЬ, зня, чол.
1. заст. Особа при дворі монарха або вельможного пана, що розважала господаря та його гостей різними витівками, жартами і т. ін. Султан обдаровує блазнів, німих, карлів, євнухів (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 342).
2. Комедійний персонаж у старовинних виставах. На думній гордій голові юнацькій Вбачаю я строкату шапку блазня (Леся Українка, IV 1954, 114); Образ Харка не має нічого спільного з розумними й дотепними блазнями-гострословами, яких чимало є у світовій драматургії (Тобілевич, Життя Саксаганського, 1957, 106).
3. перен., зневажл. Про людину, яка на потіху іншим удає з себе дурника, штукаря. — Хто лиш з блазнями зайде. Той сам блазнем буде! (Степан Руданський, Співомовки.., 1957, 22); * У порівняннях. З нудьги... Як блазень, чмокавсь та лизавсь [Юпітер] (Іван Котляревський, I, 1952, 261).
4. лайл. Дурень, телепень. Боже мій єдиний! І цей блазень забиває мені баки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 21); [Коломийчиха:] Тебе ще, блазня, не вчили, так я поучу! (Михайло Старицький, Драм. тв., 1941, 227); — Вавілонський ти кухар.., самого гаспида внук і всього світу й підсвіту блазень! (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 343).
5. діал. Молокосос, малюк. Чи не сором такому блазневі горілку пить? (Словник Грінченка); Тату, я не вітер, я вже не хлопець, не блазень (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 584).
УКРЛІТ.ORG_Cловник
Блазен, зна, м. = Блазень. Ном. № 1327.
Блазні
У Середньовіччі було прийнято господареві при дворі мати блазня або скомороха. Обов'язком цієї людини було веселити господаря та його гостей. Насправді посада ця була досить важливою. Для короля блазень поставав символічним близнюком. Цього предка клоуна дозволялося багато, невипадкова його зв'язок з юродством. На Русі головний персонаж казок - Іван-дурень, який часто протистоїть царям за рахунок свого таємного знання, з боку здається звичайною дурістю. У результаті часто так бувало, що головною якістю блазня були не баляси і веселощі, а висміювання злих і брехливих рис людей. При цьому кар'єра скомороха часто балансувала на межі, адже треба було вміти і віджартовуватися від гостей і зберігати баланс дозволеного з монархом. Зате через блазнів можна було довести до відома правителів ті або інші гострі проблеми, про які говорити в лоб було ризиковано. В Європі традиція найму блазнів закінчилася з настанням епохи Просвітництва і Реформації. У Росії скоморохи також грали чималу роль, впливаючи, як і в Європі, на політику монархів. Ми згадуємо царів та імператорів, але незаслужено забуваємо тих, хто не боявся гострим словом, нехай і прикидаючись дурником, направити правителів на шлях істинний. А адже навіть мудрий Ходжа Насреддін, як кажуть, був блазнем самого Тамерлана.
Ілюстрації
|
|
