Бичок

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бичок, -чка, м. 1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. ІІІ. 346. 2) Рыба: а) = Бабець. Вх. Пч. ІІ. 19. б) Gobius. Браун. 27. 3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424. 4) Мѣра водки, равная 1/2 четверти. Радом. у. 5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у. 6) = Сичик 2. 7) Родъ танца. Алв. 32.

Сучасні словники

Словник України

бичо́к 3 – іменник чоловічого роду

Словник української мови

БИЧОК 1, чка, чол.

1. Зменш. до бик *. Гості скінчили кабана, з'їли половину бичка (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); Козаки розкладали вогнища, білували бичків та телят (Олександр Ільченко, Козацьк. роду.., 1958, 399); * У порівняннях. [Кембль:] Він так собі, як молодий бичок, що не навчився ще в ярмі ходити (Леся Українка, III, 1952, 30).

2. розм. Недокурок цигарки. Пихтять цигарки.. Малеча тягне бичка (Василь Чумак, Черв, заспів, 1956, 144)

3. діал. Лежак на горищі для виходу диму. Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, є бичком (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 424).

Ілюстрації

34567854545454.jpg Aurora 80421aапрол.jpg Imagesетонго6гокннгько.jpg Цвапмитьлдлдлдльльдьльлльддльдь.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання