Биндочка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Биндочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ бинда. 2) Косоплетка. Гол. Од. 50.

Сучасні словники

Биндочка

  • БИ́НДОЧКА, и, жін., діал. Зменш. до би́нда. Угорі, під хмарами, гуде літак.. Це розвідувач. Біплан з білими биндочками на крилах (Микола Трублаїні, I, 1955, 54); Срібляста биндочка Прута кривульками порізала зелені береги (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 196).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 166.

Див. також