Байдикува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Ничего не дѣлать, баклушничать. АД. І. 152. Він нічого не робив, тільки байдикував. Волын. г. Байдикують собі дома при батьку; звісно, ні косить, ні жать не підуть. Драг. 146.