Аминь

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300.

1. Амінь

- стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87).

- у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39.

2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55.

АМІНЬ перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.

Див. також

Що таке амінь

(Самбір О.)


Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. АМІ́НЬ. 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). 2. у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39.

Словник математичних термінів і понять

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ами́нь и амі́нь, нар. 1) Аминь. Чуб. III. 26. 2) Употребляется какъ существительное м. р. въ значеніи: конецъ, смерть. Фр. Пр. 4. Амінь тобі буде. Ном. № 3650. Мовчи, а то тут тобі й амінь! Шевч. 300. 1. Амінь - стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Нечуй-Левицький, III, 1956, 87). - у знач. ім., невідм., сер. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур'яні Умерла з голоду. Амінь (Тарас Шевченко, II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Іван Франко, IV, 1950, 86); — Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі! (Олесь Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 39. 2. амінь, [аминь, амін ВеЛ]; - бр. амін, др, аминь, п.ч. слц. нл. amen, вл. amen, hamjen, болг. амин, м. амин, схв. амен, амин, слн, amen, стсл.-через старослов'янську мову запозичено з грецької.- Шанський ЭСРЯ I 1, 92; Фасмер I 76, Gesenius 55. АМІНЬ перейняте з євр. благословення багатозначне літургійне слово, яким завершуються кожне богослужіння, християнські молитви, св. тексти (Євангелія, апостольські та ін. писання), проповіді, послання тощо, як вияв повної згоди: Дійсно, так, справді, істинно, нехай це станеться, я в цьому причасний.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

АМІ́НЬ. 1. стверджувальна част. Уживається як заключне слово в молитвах, проповідях; вірно, істинно. — Настане пилипівочка, то не гуляйте, молітеся, та й в скриню добре дбайте, — амінь! — так закінчив свою проповідь Моссаковський (Н.-Лев., III, 1956, 87). 2. у знач. ім., невідм., с. (звичайно як присудок). Кінець, усе скінчено. Ти ж під тином, Сумуючи, у бур’яні Умерла з голоду. Амінь (Шевч., II, 1953, 323); — Раз ти йому [господареві] шкоду зробиш, то й нашій приязні амінь (Фр., IV, 1950, 86); —Гляди, Маковею, вдруге розгубишся: тоді амінь тобі!(Гончар, II, 1959, 59). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 39.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

• аминь — (327) ἀμήν част. Истинно, правильно; да будет так: писано бо ѥсть. г҃ь гърдыимъ противить сѩ. и пакы гл҃еть г҃ь. аминь гл҃ѫ вамъ. Изб 1076, 220; и практоръ въсадить тѩ въ тьмьницю. аминъ гл҃ю тебе. не изидеши ѡтътоудоу. донъдеже въздаси… … Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.) • 2АМИНЬ — нареч., церк. истинно, воистину, подлинно, верно и крепко. Народ обратил аминь в сущ., разумея либо молитву, либо конец дела. Аминь, аминь, рассыпься, говорят нечистой силе. Аминь человека спасает. Аминем великие дела вершат. Аминь дело вершит.… … Толковый словарь Даля • 3аминь — истинно, верно, подлинно обычно в конце произведений или частей их (1): Здрави князи и дружина, прбарая за христьяны на поганыя плъки! Княземъ слава а дружинѣ! Аминь. 45. И поучаимъ ся въину книжьныимъ словесьмъ, творяще волю ихъ, яко же велять,… … Словарь-справочник "Слово о полку Игореве"

Ілюстрації

Амінь1.jpg Амінь2.jpg Амінь3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

[1]