Адзус!

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Адзу́с! 1) См. союзъ А, 6. 2) = Дзуски.

Сучасні словники

Словник української мови

ДЗУСЬ, ДЗУСЬКИ, рідко ДЗУС, ДЗУСКИ, виг., фам. Крик, яким відганяють котів; // перен. Годі, зась. [Ангел:] Ну, ну, ти, антипку! Цур тобі та дзусь! За своїх дітей я й крихти не боюсь (Іван Франко, IX, 1952, 419); Дурний би Юрко показувати ворогам такий скарб! Дзуськи! (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 256); — Думаєш, як паспорта дали, так вже і кричати на все горло можна? Дзуськи! (Вадим Собко, Справа.., 1959, 16); Дивись, які! Карамзіна, Бачиш, прочитали! Та й думають, що ось-то ми.! А дзус, недоріки! (Тарас Шевченко., 1, 1951, 299); [Яциха:] Сватай Гальку, дзуски, бісе,.. дармовісе!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 100).

Ілюстрації

Kryk221117.jpg Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання