Єднання

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. ЄДНА́ННЯ, я, сер. Тісний зв'язок; згуртованість. Бенкет вийшов на славу: земські стовпи зійшлися з дворянськими стовпами празникувати свято єднання, згоди (Панас Мирний, III, 1954, 288); В міцному братньому єднанні ми захистили правди світ (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 56); // Взаємозв'язок, ділові, дружні стосунки; близькість відносин. Про культурне єднання українського і білоруського народів свідчать їхні театральні зв'язки (Мистецтво, 1, 1959, 13); Це край мій — В труді і в обнові, Де вільний, щасливий народ Живе у єднанні й любові (Степан Олійник, Як ми кажем.., 1951, 10). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 496.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Єдна́ння, -ня, с. 1) Соединеніе, соглашеніе. 2) Договариваніе. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 467.

Ілюстрації

Єднання.jpg
Єднання3.jpg

Медіа

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

Об’єдна́ння (те ж саме, що єднання) — дія та процес за значенням об’єднати/об’єднатися: Об’є́днання — ціле, що склалося на основі з’єднання, поєднання, сполучення, єднання, групування, організації чого-небудь (сутностей): • у суспільстві об’єднання — об’єднання юридичних та (або) фізичних осіб, у тому числі об’єднання підприємств • об’єднання — сполучення чогось, наприклад, речовин, груп, людей, праця чи дії яких налаштовані на спільну мету; тж спілка • у військовій справі об’єднання — угруповання з’єднань і частин, об’єднаних під єдиним керівництвом • у математиці об’єднання — множина, яка включає в себе всі елементи об’єднуваних множин і нічого більше • Об’єднання (Інта) — підпільна організація націоналістичного спрямування