Хисткий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

ХИСТКИЙ 1, а, е.

1. Який постійно хитається з боку на бік або згори вниз. Хисткий човник перетинав Неву насупроти Академії (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 79); Матрос, зневажливо свище. Він почуває під ногою хистку палубу судна, і йому не треба твердішої опори (Юрій Яновський, II, 1958, 34);  //  Який може легко рухатися, гойдатися, в поганою, ненадійною опорою через свою неміцність, зношеність, старість і т. ін.; нестійкий, їй здавалося, що стоїть вона на хисткій кладці серед широкої та глубокої [глибокої] річки(Панас Мирний, III, 1954, 232); З розгону напливає берег.. Данило вискакує на хистке купиння, оглядається довкола, водячи браунінгом (Михайло Стельмах, II, 1962, 57); Хисткий дощаний тротуар привів їх до скверика (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 302); Параска з дітьми оселилася в льоху, в який треба було сходити по хисткій драбинці, піднімаючи дошку, що була водночас і покрівлею, і дверима(Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 170); Спритно перескочивши на хистку крижину, він іще раз випробував свого дрючка (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 61); Недужа Ярина й Олена змарніла Самі залишились в хисткому наметі (Платон Воронько, Райком.., 1949, 19); Я сіла на хисткий ослін, який весь обріс смородиною (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 40); Матрац був жорсткий і ліжко короткувате та хистке (Натан Рибак, Час, 1960, 160); Спершись на хисткі поруччя, хлопці замріяно дивились на воду (Василь Кучер, Золоті руки, 1948, 69);  * Образно. Ні, не царів хистка корона, Не мур навкруг глухих хором, Ти [Кремль] — юрб народних оборона, Чола народного шолом! (Микола Бажан, Роки, 1957, 240);  //  Досить нестійкий, невпевнений (про ходу, рухи і т. ін.). Начко встав з крісла, хистким кроком поступив до софи в протилежнім куті кімнати (Іван Франко, VI, 1951, 260); Він не хотів повертатись до ліжка — це означало б скоритись недузі, — зробив кілька хистких кроків і сів на м'яку, вкриту чохлом канапу (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 124);  //  Який утратив силу через хворобу, втому тощо (про ноги); кволий. Наші сталеві шоломи у місячному сяйві тьмяно поблискують, наші задубілі тулуби на хистких ногах ритмічно похитуються, дула наших гвинтівок коливаються, мов голі, безлисті стебла (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 6); З-під стіни важко підвівся Микита Волоков. Ледь переставляючи хисткі, негнучкі ноги, в грубезних, поруділих армійських черевиках, підійшов до плитки (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 28);  //  Який легко згинається; гнучкий. Найчастіше припливав молодий козак Семен, уродливий парубок, хисткий, як очеретина, смілий, як сокіл, — і щиро покохала його наша гордовита Катря (Марко Вовчок, I, 1955, 90); Літом замість трави виріс на ній [луці] шувар.., а декуди купками вибуяла хистка тростина (Іван Франко, II, 1950, 379); Іноді хтось із прохожих спинявся на хвилинку, щоб глянути.. на хистку Альошину постать (Іван Микитенко, II, 1957, 246).  ♦ Ступати (ступити) на хистку кладку — починати себе поводити всупереч встановленим моральним правилам. — Але вона посковзнулась: стала покриткою, та як ступила на ту хистку кладку, то й не вдержалась (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 301).

2. Який тьмяно, нерівно світиться, мигає, блимає (про світло, вогонь тощо); розсіяний, невиразний, непевний. Вона [дівчина] була така марна, така виснажена, що навіть в хисткому освітленні ночі обличчя її біліло, як полотнина, а очі підкреслено виділялись, великі, блискучі (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 46); Хисткий вогонь, а найбільше чистий, незрадливий слух допомагають керманичам не збитися з течії (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 253); З незапам'ятних часів людину приваблював і хвилював своєю таємничістю ніжний диск місяця, його хистке сріблясте світло (Наука і життя, 9, 1965, 30);  //  Не чітко окреслений. Земля під сонцем парувала, і обрій видавався тремтячим і хистким (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 96); Упали білорунні хвилі, Замовкло море. На піску Ліг жовтий шум. Вітрила білі Не мчали в далечінь хистку (Максим Рильський, I, 1960, 255);  //  Який перебуває весь час у русі й не має сталої, постійної форми. Увечері пурхне Між гурт хисткий вона до танця [танцю] (Павло Грабовський, I, 1959, 233); — Це добре, що ти його захищаєш, — почав Сергій Рудь і випустив з рота хмарку білого диму, що закручувався в химерні хисткі кільця (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 97); Величезні масиви узбережжя здаються хисткими кучугурами сухого піску, — беззахисного перед стихією (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 41).

3. перен. Який легко піддається чужому впливові, непостійний, нестійкий у своїх поглядах, переконаннях, вчинках. Я теж тривожний, хисткий, змінливий, неначе тінь (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 259); Ми повинні не забувати, що ворожа агітація завжди розраховує на найбільш нестійких з-поміж нашого середовища, на найбільш, хистких і недозрілих у своїм світогляді (Павло Тичина, III, 1957, 493);  //  Малопереконливий, недостатньо обґрунтований. Зараз вона чітко її викладала, не добачаючи, що обґрунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Іван Ле, Право.., 1957, 289); Його аж перехитувало від пекучих ударів слів. І тільки, один хисткий довід міг виставити проти них: я ж заради.. свого щастя поїхав до Варчуків (Михайло Стельмах, II, 1962, 376);  //  Який не гарантує, не забезпечує досягнення чого-небудь; ненадійний, непевний. З хисткої теми треба було звернути (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 110); Невеселі святки були Грицькові того року. Не те, щоб він дуже жалів про Настю, неприємний був самий факт, що відкрив йому очі на хистке його становище (Андрій Головко, II, 1957, 513);  //  Який не триває довго; швидкоплинний. Я віддаюсь життю легкому: Читаю мало, довго сплю, Хисткої слави не ловлю (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 36).

4. розм. Слабкий фізично, слабкого здоров'я. — Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 5); [Кассандра:] Він такий хисткий, він молоденький, ніжний — не до зброї, до ліри.. він удався, до весняних пісень... (Леся Українка, II, 1951, 273);  //  Несильний, слабий (про голос). — Одну люлечку! — і вже благальне тремоло бриніло в його хисткому тенорі, яким він завше розмовляв з дружиною (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 18).

ХИСТКИ́Й2, а́, е́, до чого і без додатка, діал. Який має хист (у 1 знач.); умілий, спритний, здібний. Ну, вже й хисткий хлопець (Сл. Гр.); Та скора ж, та хистка, як та ластівка! (Барв., Опов.., 1902, 103); Тілько ж і Петро був козак не дитина: мав батькову постать і силу, ворочав важкою шаблюкою, як блискавкою, а хисткий і проворний, як сугак на степу (П. Куліш, Вибр., 1969, 106); — Донька моя, Вікторія, змалечку до шиття хистка (Логв., Давні рани, 1961, 147).

Синонiмі до слова ХИСТКИЙ : хибкий, хиткий, несталий, нестійкий, нетривкий, непевний, (крок) невпевнений, хитливий, хитлявий, ( ноги) кволий, ненадійний, ( світло), розсіяний, …