Невимовний

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Невимо́вний, -а, -е. Невыразимый, несказанный, неизреченный.

Сучасні словники

НЕВИМОВНИЙ, а, е. Який важко виразити, передати словами. Настя схилила голову над розкішним поликом, а серце її сповнилось жалем невимовним, мов криниця водою (Коцюб., І, 1955, 71); Ми не всі повернулись з бою після димних пекучих ран, невимовною журбою на могилах цвіте катран... (Рудь, Дон. зорі, 1958, 39); Максим не може відірвати погляду від тої невимовної, дивовижної краси (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 259.

Ілюстрації

Istockphoto-499145600-612x612.jpg 1681282088 belon-club-p-udivlenie-iskrennee-krasivo-39.jpg Lovepik-boy-covering-his-mouth-with-his-hand-picture 501503899.jpg Depositphotos 22718071-stock-photo-shocked-girl-covers-her-mouth.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання