Невидющий
Невидющий, -а, -е. Не видящій, слѣпой. Невидющими очима мов сонце побачив. Шевч. 257.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Який нічого не бачить; позбавлений зору; сліпий. Невидющий і убогий, З бідним гралом за плечем, Він [кобзар] чвалає полохливо За малим поводирем (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 389); Гаряче повітря зі степу обвіяло Дьяконова, і сонце засліпило його, зробило на мить зовсім невидющим (Олесь Гончар, II, 1959, 293); // у знач. ім. невидющі, щих, мн. (одн. невидющий щого, чол.; невидюща, щої, жін.). Людина, яка не бачить: сліпа людина. Він обережно взяв невидющу під руку, і допоміг їй зійти на асфальт (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 275); Господар пильним поглядом мов бачить гори й пущі, Де з потом, з кров'ю, з ранами прозріли невидющі (Андрій Малишко, Листи.., 1961, 64). 2. Дуже темний, непроглядний. У дорозі зустріла його ніч, темна, невидюща (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 508); // Крізь який нічого не видно. — Прощай, дочко! Тепер в мене в покоях будуть без тебе й стіни німі, й вікна невидющі, — обізвалась мати (Нечуй-Левицький, I, 1956, 604).
Невидющі очі — очі, що нічого не бачать; сліпі очі. Плаче старий та ридає, Й Степан сліпий плаче Невидющими очима, Мов сонце побачив (Тарас Шевченко, II, 1963, 341).
3. Який нічого не помічає, неуважний (про погляд, зір). Він дивився замислено невидющим поглядом за Дніпро (Леонід Смілянський, Сашко, 1954, 276); Юра сидів з напівнадягнутою панчохою і вдивлявся невидющим зором у непроглядну темінь ночі (Юрій Смолич, II, 1958, 88).
Ілюстрації
|
