Лучний

ЛУЧНИЙ 1, а, е.

1. Прикм. до лука. Пекан любить глибокі вологі суглинкові, чорноземні і лучні ґрунти (Хлібороб України, 5, 1964, 29); Лучна рослинність України до Великої Жовтневої революції була вивчена дуже мало (Розвиток науки в УРСР.., 1957, 330); За вмістом білка сочевична солома значно перевищує пшеничну, ..а за своєю поживністю наближається до лучного сіна (Зернові бобові культури, 1956, 51); У більшості колгоспів не поліпшують лучних угідь головним чином через відсутність насіння трав (Колгоспник України, 8, 1956, 32);  //  На якому знаходяться луки, зайнятий луками. Правий берег [Волги] крутий, гірський, лівий — низовинний, лучний(Економічна географія СРСР, 1957, 178).

2. Признач. для робіт на лузі (див. луг 1 1).

ЛУЧНИ́Й2, а́, е́, розм. Який добре лучить або з якого добре лучити. — Далеко лучніший у мене є лук(Пера., З глибини, 1956, 344).