Гиря

Гиря, -рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п’ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. Ум. Гиронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.

Зміст

1 Сучасні словники
- 1.1 Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
2 Фразеологізми
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Див. також
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ГИ́РЯ, і, жін.

1. Металевий предмет певної ваги, який править за міру при зважуванні. — На такий вантаж і гир у мене не вистачить, — весело занепокоївся Цимбал (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 441); Михась орудує з гирями біля вагів (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 169); // Предмет великої ваги для гімнастичних вправ у важкій атлетиці. Подивився дід, як вони [силачі] там двопудові гирі, ніби м'ячі, піднімають, як вони штангу штовхають, і аж затремтів (Остап Вишня, I, 1956, 400); — Дивись ти — і справді впарився. А раніше бувало двопудовими гирями грався (Дмитро Ткач, Моряки, 1948, 136); * Образно. А в перші дні [роботи] так страшно ломить спину І кров гуде в натомлених руках, І хтось до ніг вчепив пудові гирі (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 40); * У порівняннях. В Оксани злипалися очі, тіло вимагало відпочинку. Важка, немов гиря, голова падала на груди (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 88).

♦ Бути гирею на нозі кому — обтяжувати когось. Була [Катерина] переконана, що з такими прикметами, як її, не буде нікому гирею на нозі, тим паче — в коханої людини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 509).

2. Висячий важок, що приводить в рух механізм або врівноважує що-небудь. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 55); Вони ще попоралися біля стрілки, на кінцях якої висіли гирі, що й повинні регулювати супорт, який поведе різець по металу (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 60).

3. перен., діал., зневажл. Брита голова і голова взагалі. З усього мира та на мою гирю (Номис, 1864, № 285); Ніс — карлючка, рот свинячий, Гиря вся в щетині (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 70); Засмутились чуприндирі, Лап та й лап за бриті гирі... (Іван Манжура, Тв., 1955, 170); — Я в ясла, а ти мене за гирю та в шию, та буком (Василь Стефаник, I, 1949, 133); // Вбога, нужденна людина. [Іван (довго дивиться, притопуючи ногою):] Трясітеся, рубці, дивітеся, хлопці!.. Розступітеся, миряне, нехай гиря погуляє! (Марко Кропивницький, I, 1958, 87).

Фразеологізми

Бути гирею на нозі кому — обтяжувати когось. Була [Катерина] переконана, що з такими прикметами, як її, не буде нікому гирею на нозі, тим паче — в коханої людини (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 509).

Висячий важок, що приводить в рух механізм або врівноважує що-небудь. Іван відчинив дверцята годинника й підтягнув гирі (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 55);