Вигинати

Вигина́ти, -наю, -єш, сов. в. вигнути, -ну, -неш, гл. Изгибать, выгибать, выгнуть. Вона вигинала стан, шию. Левиц. І. 294. Збоку стояли гігантські іржаві домни й вигинали свої величезні постаті в небо (М. Хвильовий);

Вигинаючи горбом спину, ліниво підійшла кішка (О. Донченко);

Почувши волю, Дончак [кінь] дугою вигнув шию, .. переплигнув через паркан і пішов гуляти по луках (С. Чорнобривець).

Сучасні словники

Надавати чому-небудь форми округлих згинів або дугоподібної форми. Озеро рівне, і чорний лебідь нечутно лине вздовж берега і вигинає до Юри свою довгу, немов не справжню, шию (Смолич, II, 1958, 11); Вигинаючи горбом спину, ліниво підійшла кішка (Донч., III, 1956, 115); Почувши волю, "Дончак" [кінь] дугою вигнув шию, .. переплигнув через паркан і пішов гуляти по луках (Чорн., Потік.., 1956, 289).

Синоніми

гну́ти згина́ти

ГНУ́ТИ (надавати зігнутої форми); ЗГИНА́ТИ, ВИГИНА́ТИ (надавати заокругленої форми). - Док.: зігну́ти, ви́гнути. Залізо б’ють і гнуть прекрасну мідь В горбатих м’язах руки чоловіка (М. Бажан); - Такий здоровий [Гаркуша], що карбованця згина на долоні (О. Стороженко); Вітрило рве і вигинає рею, І свист січе по кораблю, як бич (М. Бажан).